Квітень в історії України назавжди закарбований датою, що розділила світ на «до» та «після». З нагоди 40-ї річниці трагедії на Чорнобильській АЕС, з 20 по 23 квітня кураторами навчальних груп кафедр Інженерії програмного забезпечення, Комп’ютерної інженерії, Технологій цифрового розвитку, Інформаційних систем і технологій, Комп’ютерних наук, Штучного інтелекту Навчально-наукового інституту інформаційних технологій ДУІКТ було проведено серію тематичних кураторських годин для студентів усіх курсів.

Метою заходів стало не лише вшанування пам’яті ліквідаторів, а й глибоке осмислення техногенної безпеки, ролі людського фактора та відповідальності майбутніх фахівців перед суспільством.

Ключовими темами у обговоренні були хроніка подій, а саме: 

• відтворення ланцюжка технічних рішень, що призвели до аварії, через призму сучасних знань про складні системи;
• цифрова пам'ять, через огляд проєктів із віртуалізації Зони відчуження для збереження історії;
• дискусія про те, як помилка в алгоритмі або нехтування протоколами безпеки може мати глобальні наслідки;
• вшанування пам’яті всіх постраждалих.

«Пам’ятати Чорнобиль — це пам’ятати людей. Ліквідаторів, які йшли у вогонь і радіацію, часто не маючи повного розуміння загрози, але маючи надзвичайне почуття обов’язку. Їхній подвиг є прикладом жертовності, яка врятувала не лише Україну, а й усю Європу. Забути це — означає знецінити неймовірну ціну, яку було заплачено за життя наступних поколінь» - зазначила директор ННІ ІТ Катерина Нестеренко.

«Важливо говорити зі студентами не лише про трагедію як про факт, а як про урок стійкості. Ми бачимо, як молодь рефлексує, ставить складні питання про екологію та майбутнє енергетики. Це свідчить про формування не просто фахівця, а свідомого громадянина», -  зазначив куратор групи Богдан Худік.

 «Для нашого покоління Чорнобиль часто здається чимось із підручників історії. Але сьогодні, я зрозумів головне: код, який ми пишемо для управління складними об'єктами, — це не просто рядки в редакторі. Це безпека мільйонів людей. Такі зустрічі допомагають усвідомити реальну ціну професіоналізму», - зазначив студент 2-го курсу Ярослав.  

Сьогодні, коли українські атомні станції знову опинилися під загрозою через військові дії та акти ядерного тероризму з боку РФ, досвід Чорнобиля стає нашим головним аргументом у спілкуванні зі світом. Ми знаємо, наскільки крихкою є безпека, і саме наша історична пам'ять дозволяє нам бути найгучнішим голосом, що закликає світ до ядерної відповідальності.

Кураторські години вкотре нагадали, що пам'ять про минуле — це фундамент безпечного майбутнього, яке сьогоднішні студенти будуватимуть власними руками та знаннями.