У добу Середньовіччя в управлінській царині було порушено основний принцип публічного управління – принцип єдиноначальності. В результаті конфлікту між Папою та Імператором церква поступилася владою світській владі монархів, але зберегла свою релігійну організацію.

Католицька церква, забезпечивши владу над єпископами і монополізувавши кодифікацію канонічного права, спираючись на потужні фінансові джерела, стала перетворюватися в сильну наднаціональну монархію, визначивши і вирішивши низку організаційних проблем.

У міру поширення віри, зростання нових сект теологія обіцяла стати розгалуженою. Послуговуючись сучасною термінологією, лідери католицької церкви мали на меті інституціалізувати організацію: тобто вибрати політику, доктрину, владу.

Феодалізм породив хрестові походи, які призвели до його занепаду. З одного боку, хрестові походи стимулювали розвиток торгівлі, завдяки відкриттю нових торгових шляхів і багатств Сходу для феодальної Європи. З іншого боку, хрестові походи як політика католицької церкви, ослабили християнську віру. Вирушаючи в походи з глибоким християнським почуттям і переконання в своїй правоті, хрестоносці повернулися з відчуттям того, що на Середньому Сході манери, мораль, торгівля, промисловість, управління і добробут перевершують їх культуру. Результатом цієї культурної конфронтації став розвиток секулярного життя в Європі через ослаблення релігійних основ.

Поява нових ринків, вільної циркуляції грошей і кредитних інструментів, урбанізація, зародження середнього класу, нові ідеї та зміна католицького порядку стали підґрунтям для епохи Ренесансу і Реформації, яскравим представником якого є Ніколо Макіавеллі.

Після смерті Н. Макіавеллі його ім’я і термін макіавеллізм часто вживалися для характеристики безпринципної політики на зразок тої, що Макіавеллі рекомендував у своїй найвідомішій праці «Державець», в якій він  описав аморальну поведінку: нечесність й вбивство невинних, як нормальну й ефективну в політиці. Сумнозвісна знаменитість книги витікає з твердження, що вона дає «злі поради тиранам, щоб допомогти їм утримати владу».

Головною метою життя людей, за переконанням Н. Макіавеллі, є служіння державі. Він прагнув зрозуміти закони політики і втілити їх в життя. І зробив це. Згідно Н. Макіавеллі, створення держави обумовлюється егоїстичною натурою людини та існуванням бажання насильницького приборкання цієї натури^. Політичне вчення Н. Макіавеллі базувалося на повсюдному і звіриному егоїзмі людей і на необхідності поліцейського приборкування цього егоїзму будь-якими державними засобами з допущенням жорстокості, віроломства, клятвопорушення, будь-яких обманів.

Попри певну заангажованість до політичних та управлінських ідей Н. Макіаваллі, нині його твори розглядаються як невичерпне джерело ідей, що відображають оригінальну систему практичного управління. Фахівці з публічного управління виокремлюють чотири принципи Макіавеллі, які вплинули на розвиток управлінської науки і не втратили актуальності до сих пір:

1. авторитет, або влада лідера, ґрунтується на підтримці однодумців;
2. підлеглі мають знати, чого вони можуть очікувати від свого лідера, і розуміти, чого він очікує від них;
3. лідер мусить проявляти велику силу волю до виживання;
4. лідер – завжди зразок мудрості і справедливості для своїх однодумців.
5. Макіавеллі вчив правителя, який прагне успіху, узгоджувати свої дії, по-перше, із законами неминучості (долі), по-друге – з поведінкою підлеглих. Він наголошував, що сила буде завжди на боці лідера, коли він враховує психологію людей, знає особливості їхнього способу мислення, моральних звичок, характеру тощо.

Н. Макіавеллі одним із перших обґрунтував поняття громадянського суспільства і застосував термін держава так, як прийнято зараз для визначення політичного устрою суспільства. На його думку, життєздатна держава – це держава, у якій реально забезпечується влада монарха. Він щиро вірив, що політики стануть кращими, якщо будуть управляти людьми моральними. Поведінка політиків може покращитися й тоді, коли усі вчинені ними злочини негайно стають загальновідомими.

При цьому Н. Макіавеллі наголошував на тому, розсудливий володар не може і не повинен бути вірним своїм обіцянкам, якщо це стає не вигідним, чи зникли ті причини, що змусили його дати слово. Варто вміти вдало приховувати свій характер і обов’язково навчитися вдавати потрібний настрій та зображати емоції. Люди настільки не розумні, що кожен бажаючий завжди знайде тих, хто дозволить себе ошукати.

Далі буде!