В процесі вивчення англійської мови основний інтерес для нас становить, насамперед, англійська топоніміка. Дослідження топоніміки Британії і, зокрема, Англії дає уявлення про багату історію народів та культур, що існували на території сучасної Великобританії, і нерозривно пов'язане із дослідженням історії англійської мови взагалі.  

За структурою англійські місцеві назви поділяються на два типи: прості та складені. Прості складаються із одного елемента; складені - із двох або трьох.

За семантикою можна зазначити три типи англійських місцевих назв. Перший тип - це народні назви, утворені за самоназвою народу або етносу, що стала назвою їх поселення. Так, наприклад, Ессекс (Essex) означає " (територія) східних саксів (East Saxons) ” . Ці назви, зазвичай, достатньо старі. Другий тип - це хабітативна назва, що може бути як простою, так і складеною. Уік (Wick, Ейвон) - це приклад простої хабітативної назви, що означає "житло, спеціалізована ферма або торгове поселення". Складена хабітативна назва - Кросбі (Crosby, Камбрія): "селище, в якому є хрести”. Хабітативні назви мають якийсь елемент, що позначає місце проживання людей. Третій тип - це топографічні назви, що також можуть бути простими, наприклад, Уаун (Wayne, Хамберсайд), "тряске болото або трясовина", або складеними, наприклад, Оттершоу (Ottershow, Суррей), що означає "маленький ліс, часто відвідуваний іншими”.

Перші місцеві назви в Англії - це досить невелика кількість назв, що можуть бути навіть докельтського походження, включаючи назви річок Кольн (Colne), Хамбер (Humber), Ітчен (Itchen), Оус (Ouse) та Вей (Wey).

Наступними по давності йдуть бритські назви, що використовувалися бриттами. Вони нерівномірно розподілені по Англії, будучи достатньо рідкими на сході і більш поширеними на заході. Значний вплив на британські місцеві назви становила латинська мова. Особливий інтерес викликає клас британських імен, що походить від запозичених із латинських слів. Перше місце серед них займають "egles" від латинського "ecclesia” (церква), "wic" від "vicus" (село) і "camp” від "campus” (табір).

Переважна більшість англійських місцевих назв походить із давньоанглійської мови.

Одним з значних чинників впливу на англійські місцеві назви було норманське завоювання 1066 року. Багато нових французьких назв були складеними назвами за схемою, що демонструє, наприклад, Бюмон (Beaumont) - "чарівний пагорб” та Бюшеф (Beauchief) - "чарівний мис".

За етимологією топоніми Англії мають різне історичне походження. На території Англії існують назви, що використовувалися ще стародавніми бриттами, латинські назви, утворені після завоювання Англії римлянами, староанглійські назви, що виникли після появи англо-саксів, назви скандинавського походження, поширені після приходу норвежців та данів до Англії, та французькі назви, що набули поширення після норманського завоювання Англії.          

Науково-методичне повідомлення підготував
старший викладач  кафедри Англійської мови Петров О.А.

In the process of learning English, the main interest for us is, first of all, English toponymy. The study of the toponymy of Britain and, in particular, England gives an idea of the rich history of peoples and cultures that existed on the territory of modern Great Britain, and is inextricably linked with the study of the history of the English language in general.   Structurally, English local names are divided into two types: simple and compound. Simple ones consist of a single element; composed of two or three. Semantically, there are three types of English local names. The first type is folk names, formed by the self-name of a people or ethnic group, which became the name of their settlement. Thus, for example, Essex means " (territory) of the East Saxons " . These names are usually quite old. The second type is the habitative name, which can be either simple or compound. Wick (Avon) is an example of a simple habitative name meaning "dwelling, specialized farm or commercial settlement". The compound habitative name is Crosby (Cumbria): "a village in which there are crosses". Habitative names have some element that denotes where people live. A third type is topographical names, which can also be simple, e.g., Wayne, "shaky swamp or quagmire", or compound, e.g., Ottershow, which means "little forest frequented by others". The first local names in England are a relatively small number of names that may even be of pre-Celtic origin, including the rivers Colne, Humber, Itchen, Ouse and Wey. Next in antiquity are the British names used by the Britons. They are unevenly distributed throughout England, being quite rare in the east and more common in the west.  A significant influence on British local names was Latin. Of particular interest is the class of British names, derived from borrowed Latin words. The first place among them is occupied by "egles" from the Latin "ecclesia" (church), "wic" from "vicus" (village) and "camp" from "campus" (camp). The vast majority of English local names are derived from Old English. One significant influence on English local names was the Norman Conquest of 1066. Many of the new French names were compound names according to a scheme demonstrating, for example, Beaumont - "magic hill" and Beauchief - "magic cape".

According to etymology, the place names of England have different historical origins. On the territory of England there are names used by the ancient Britons, Latin names formed after the conquest of England by the Romans, Old English names that arose after the appearance of the Anglo-Saxons, names of Scandinavian origin common after the arrival of the Norse and Danes in England, and French names that became widespread after the Norman conquest of England.