Рідна мова (або принаймні перша іноземна) часто виявляється тягарем, який студент приносить із собою на заняття. Натомість у засідці чекає викладач, озброєний так званим прямим методом: виключити з уроку рідну мову та/або language 1. Викладач створює English zone, яка покликана моделювати реальне середовище вживання мови. Так або майже так ми навчалися рідної мови, поступово й непомітно для самих себе «поглинаючи» її з нашого оточення. Отже… універсальний засіб знайдено?
Але переклад засів у підсвідомому. Ми перекладаємо подумки навіть ті повідомлення співрозмовників, які нам абсолютно зрозумілі, а потім, щоб побудувати речення у відповідь, робимо те ж саме у зворотному напрямку. «На виході» замість англійського речення маємо набір слів з рідної мови, перекладений іноземною. Цей набір іноді зовсім не становить повідомлення, або, що ще гірше, ми кажемо зовсім не те, що хотіли сказати. Повна відсутність рідної мови на заняттях раціонально легко обґрунтовується, психологічно ж між старою звичкою все перекладати й тим новим, що підготував викладач, лежить прірва, перескочити яку означає вдатися до зламу. Почасти це стомлює й демотивує.
Проте English zone – єдине, що змусить не вивчати мову, а вживати. Студенти мають припинити отримувати переклад від викладача. Якщо це слова або вирази – їх візуалізують, добирають до них зрозумілі синоніми, у крайньому випадку студенти самі вдаються до словників, але їхня рідна мова не лунає в аудиторії. Це треба усвідомити як неминуче. Структури починають з прикладу, а не з правила. Приклад займає чільне місце на дошці чи слайді, потім його відтворюють, а викладач уважно слідкує, щоб жодна інша мова, крім англійської, не вживалась.
Переклад може використовуватись лише тоді, коли всі інші техніки не забезпечують повного розуміння значення студентами. Звісно, така лексика більше притаманна високим рівням володіння англійською. На решті рівнів прямий метод мусить діяти.
Науково-методичне повідомлення підготував
доцент кафедри Англійської мови Клочков В.В.