З дитинства нам не подобалась реклама, яку ми бачили по телебаченню, і ми вирішили її змінити кардинально.

Після здачі останнього екзамену ми почали пошуки гідного університету для нас, цей вибір був тяжкий та не визначений, адже університетів багато і кожен переманював на свій бік, але ми зрозуміли, що Державний університет телекомунікацій – це наша доля.

Тому восени 2016 року на порозі  Державного університету телекомунікацій з’явились МИ. Нас радо зустріли викладачі адже ми були першою командою маркетологів в університеті.

Першим куратором групи стала Дарчук Вероніка Геннадіївна, яка завжди нас підтримувала та допомагала в складних ситуаціях. З розумінням відносилась до нас.

З цього і почався перший курс. Він був яскравою миттю життя, та приніс нам багато кардинальних змін, знайомств… Ми закінчили школу, де було все таке рідне, дехто з нас поїхав за сотні кілометрів від дому.

О-о, а наші викладачі, це люди з великої літери, ніколи не забували про нас і завжди тішили гарними оцінками.

Варто згадати людину без якої не було б нічого, завідувача нашої кафедри Виноградову Олену Володимирівну, яку ми поважаємо і любимо.

А з яким захопленням ми відвідували найрізноманітніші виставки та екскурсії. Звісно ми й самі приймали активну участь в різних конкурсах і прославляли нашу спеціальність і кафедру як найкращу і найкмітливішу.

СЕСІЯ! Звучить загрозливо, чи не так?

Не бійтеся, це не катастрофа, а лише перевірка знань, яку ми проходили успішно)

Ми так багато розповідаємо про наше життя в університеті та на навчанні, але як би ви тільки знали, що таке життя в гуртожитку. Яких тільки історій не було в нашому готелі «Хілтон»: веселих, сумних (внукам краще не розповідати)… звісно це все жарти.

Другий курс пройшов не менш цікаво. Відбулося багато подій та змін. Наприклад, нас стало трішечки більше, і ми з радістю прийняли новеньких.

Ми зрозуміли, як це важливо бути одною командою!

Нам ставили різні цілі та перешкоди, які ми проходили разом.  Із задоволенням, допомагали один одному, пояснювали.

Ми просто стали однією родиною!

Сесії ми вже не боялися, але де-хто все ще не міг звикнути до неї і сприймав цю інформацію з тривогою!

Зараз ми вже на третьому курсі, ми стали більш впевненими, кожен розкрив свої таланти, але ж ви розумієте що це ще не все?

І ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ….)