У сучасному світі постійно зростає потреба в широкосмуговому доступі до інформаційних ресурсів. Але вже зараз спостерігається дефіцит доступних каналів передачі даних у зв'язку із зростанням споживаного трафіку. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може бути використання терагерцового діапазону - безліцензійного частотного ресурсу в мережах передачі даних масштабу країни. До цього діапазону, незважаючи на назву, неформально відносяться частоти від 300 Ггц. Це дозволяє на безліцензійній основі використовувати доступ до інформаційного ресурсу, а швидкість забезпечується стандартами канального та мережевого рівнів, які крім швидкості забезпечать і якість радіозв’язку. Перевага цієї технології в тому, що терагерцовий діапазон не регулюється поки ні національними, ні міжнародними установами. Терагерцові бездротові мережі теоретично можуть працювати на відстані 10 метрів на швидкості 100 Гбіт / с, що більше в 15 разів, ніж у стандарту Wi-Fi 802.11ac.

Групою дослідників кафедри радіотехнологій Державного університету телекомунікацій у складі: завідувач кафедри Сайко В.Г., доцент Казіміренко В.Я. і магістр групи РТДМ-51 Коритова Ольга,  сумісно із працівниками Інституту Електроніки та Зв’язку (ІЕЗ) провели аналіз сучасного стану цієї проблеми. Також було проведено дослідження щодо створення терагерцової телекомунікаційної системи широкосмугового радіодоступу із гігабітною пропускною здатністю в діапазоні робочих частот 130-134 ГГц.  Згідно дослідження, робота в терагерцовому діапазоні дозволяє практично не враховувати рефракцію та інтерференцію електромагнітних хвиль. Це особливо важливо в умовах щільної міської забудови. На основі цих досліджень подана заявка над приймально-передавальний формувач інформаційного потоку в терагерцовому діапазоні. Задачею такого технічного рішення було створення бази для приймально-передавального блоку комунікаційної системи із підвищеною пропускною здатністю та низькою вартістю, що дозволить використання його як в магістральних каналах передачі, так і системах мультисервісного доступу. 

Сайко В.Г. 249-25-04