Духовну пам'ять поколінь суттєво збагачує народне мистецтво, яке становить невід'ємну складову національної культури. Воно поєднує різні галузі культового, ужиткового, образотворчого мистецтва, тобто виробництво художніх предметів, речей для задоволення культових потреб, естетичного оздоблення народного побуту, щоденного вжитку.

Викладачі кафедри української мови Навчально-наукового інституту гуманітарних та природничих дисциплін розповідають іноземним слухачам Підготовчого відділення на заняттях української мови про різні види мистецтва України, порівнюючи з подібними видами мистецтва народів Африки, Китаю та інших країн.

Образотворча діяльність людини виникла як загальносвітове полікультурне явище. Починаючи від перших наскельних малюнків і рельєфів у камені, виявлених у різних регіонах світу, Європи і на теренах України, мистецтво постає як органічна частина людського буття.

Відображаючи на полотні навколишній світ, художник виражає своє ставлення до нього. Поряд із канонічним та академічним малярством ще з княжих часів в Україні розвивається унікальний жанр «народної картини».

Так, вивчаючи з іноземними слухачами лексичну тему “Харчування” на занятті української мови викладачі використовують основні принципи навчання, які застосовуються під час використання комунікативнного методу.

1) Принцип мовленнєвої спрямованості або принцип комунікативності.

Він полягає в тому, що шляхом для реалізації мовленнєвої мети є практичне користування мовою у ситуаціях, які максимально наближені до ситуацій реального спілкування.

2) Принцип індивідуалізації.

Завжди необхідно враховувати індивідуально – психологічні особливості іноземних слухачів. Для комунікативного методу індивідуалізація є головним засобом створення мотивації і активності.

3) Принцип автентичності.

Даний принцип означає, що найважливішою характеристикою комунікативного підходу є використання автентичних матеріалів, саме таких, які використовуються носіями даної мови.