4 жовтня 1957 року СРСР вивів на орбіту Землі перший штучний супутник, який отримав назву ПС-1 (простий супутник -1). На орбіту його виводила ракета-носій Р-7 з космодрому Байконур. Тоді цей космодром іменували науково-дослідним полігоном Міністерства оборони СРСР.      

Сам супутник був невеликим, його діаметр складав 58 сантиметрів, а вага - 83,6 кілограми. ПС-1 мав чотири антени для передачі сигналів, що стало відмінною особливістю його зовнішнього вигляду.

Пристрій складався з двох відполірованих алюмінієвих (вірніше, використовувався сплав алюмінію) півсфер, які були з’єднані між собою за допомогою болтів. Краї герметизувалися гумовою прокладкою.

Усередині супутника розміщувався блок живлення (срібно-цинкові акумулятори, вага яких становила 50 кг), а також передавач, вентилятор, система терморегулювання, різні датчики. Майже відразу ж після відділення супутника від другого рівня ракети-носія, ПС-1 почав передавати сигнал, який був почутий не лише фахівцями, але і радіоаматорами практично всіх країн. З цієї миті і почався відлік космічної ери людства.

За сучасними мірками  ПС-1 виглядає як примітивний, але саме ця маленька металева кулька з радіопередавачем стала символом початку космічної ери планети і науково-технічної потужності країни, яка його створила і запустила.