Настали важкі часи для України та усього світу. Трагічні події нашої  свіжо писаної історії впливають на усі прошарки суспільства, у тому числі й на студентів. У багатьох немає можливості повноцінно навчатись та розвиватись, втрачається мотивація і виникає почуття апатії.
Проте я хочу сказати, наскільки важливо не дозволяти собі занурюватись у цей вир песимізму з головою, а все ж намагатись бути гнучким та всупереч всьому рухатись до своєї мети. Адже сила держави у її нації. Тому давайте змогу ЗСУ виборювати наше «сьогодні», а самі працюйте над тим, щоб у нас було квітуче «завтра».
Якщо ви вважаєте, що в умовах війни не можливо працювати над собою, то ви або не бачите можливостей, які у вас перед носом, або просто спеціально намагаєтесь їх уникати. Міжнародне IT суспільство намагається усіма силами підтримати українських колег у ці важкі часи. Для нас зараз доступно багато курсів, навчальних посібників на відеокурсів зовсім безплатно. А якщо копнути трішки глибше на ресурсах вакансій, то можна натрапити на стажування у різнах частинах Земної кулі.
Моя історія почалась із пошуку роботи після завершення курсу по Frontend розробці (з цим зараз все не так просто). Поміж цього я натрапила на оголошення про можливість постажуватись в  «MacoLab» та попрацювати над маленькими проєктами. Завжди вважала, що досвід зайвим не буде, тому заповнила форму.

О чудо, через місяць я вже була в Англії та працювала над своїми невеличкими тасками. Проживала я в Ноттінгемі у спонсорів (про цю програму для українців можете прочитати більше на https://www.gov.uk або пишіть мені @viktoria_nidz). Перебувала на стажуванні близько місяця, постійно зідзвонювалась з командою та дискутувала на різні теми. Поміж стажування навіть вдалось знайти в Англії тимчасову роботу, проте це тема для іншої публікації.

У результаті стажування виконала два мініпроєкти:

Рис 1 – конвертер валют у гривні, українською мовою. Дизайн теж довелося робити мені, бо отримала лише технічне завдання без макета.

Рис 2

Рис 3

Рис 4

Рисунки 2, 3, 4 – фрагменти сторінки магазину чоловічих годинників, теж перекладала українською. Виникало бажання застосовувати рідну мову, де це тільки можливо.

Наприкінці стажування мені оплатили подорож у Лондон, де знаходиться офіс компанії.
Я мала змогу побачити усі відомі місця, статуї, вулички та музеї. Досвід надзвичайний, почуваєшся героєм фільму, котрий вирушає у власну, сповнену пригодами подорож.

Чи задоволена я? На всі 100! Це був цікавий досвід, отримала багато нових друзів, вражень та крутих історій, які буду переказувати друзям ще не один вечір.
Що пораджу тим, хто дочитав цю розповідь до кінця? Народ, пробуйте! Стукайте в усі двері! Помиляйтесь, фейліть, але стукайте далі. Набивайте свої гулі і вчіться на власних помилках.

Сподіваюсь, що скоро зустрінусь з вами на заходах від Студради під мирним українським небом. Бережіть себе. Слава Україні!