Софі́ Жерме́н (1.04.1776 – 27.06.1831) —французький математик, філософ і механік. Внесла вагомий вклад в диференціальну геометрію, теорію чисел і механіку.

Самостійно вчилася у бібліотеці батька-ювеліра і з дитинства захоплювалася математичними творами, особливо відомою книгою «Історія математики» Жан-Етьєна Монтукля, хоча батьки на дуже схвалювали це заняття, як не відповідне для жінки.

З 1804 року, перебуваючи під сильним враженням від книги Гаусса «Арифметичні дослідження» («Disquisitiones Arithmeticae»).

За дослідження у теорії пружності стосовно коливань тонких пластинок одержала премію Паризької Академії наук — це була перша премія, видана Паризькою Академією жінці.

У 1811 році Софі бере участь в конкурсі, оголошеному Паризькою Академією наук на тему з теорії пружних коливань. У журі були Лежандр, Лаплас і Пуассон. Потрібно було п'ять років досліджень і консультативна допомога Лагранжа, перш ніж у 1816 році вона виборола «премію Першого класу» конкурсу.

1816 року вивела диференціальне рівняння згину пластини.

Займалась також теорією чисел. Довела так званий «Перший випадок» Великої теореми Ферма для простих чисел Софі Жермен.

Стає першою жінкою, яка отримала право участі в засіданнях Паризької Академії наук. Роботи з теорії пружності продовжувала й надалі. У 1830 р. за рекомендацією Гаусса Геттінгський університет присуджує Софі звання почесного доктора наук, але вона вже не встигла його отримати.