У посібнику висвітлено теоретико-методологічні та наукові підходи до публічного управління та адміністрування: основні наукові підходи до визначення публічного управління та адміністрування; публічне управління розглянуто як специфічний вид управлінської діяльності; охарактеризовано механізми, методи та стилі публічного адміністрування; нормативно-правові та моральні засади публічного управління та адміністрування. Значна увага приділена організації процесу публічного управління та адміністрування: на рівні місцевого самоврядування, в соціальній сфері, економіці тощо.

У статті обґрунтовано актуальність дослідження специфіки управління кризовими комунікаціями, окреслено можливі шляхи їх організації та здійснення в умовах нових викликів. Розглянуто типологізацію кризових ситуацій. Дано авторське визначення поняття «криза». Визначено особливості комунікації під час кризи. Зазначено, що в умовах кризи змінюється сприйняття людьми інформації, порушуються усталені комунікаційні зв’язки та інформаційні потоки, а нові обставини потребують актуальної за змістом, оперативністю та обсягом інформації. Встановлено, що завдання органів влади з управління комунікаціями в умовах криз полягає в мінімізації впливу кризи на діяльність владних структур та їх цільові аудиторії, зменшенні часу, що витрачається на ліквідацію кризи, якнайшвидшому відновленні контролю над ситуацією та комунікацією. В умовах криз відбувається стрімке зростання потоків інформації, що зумовлює частково їх некерованість, оскільки можливе поширення не лише об’єктивної інформації, а й дезінформації, чуток чи фейків. Зазначено, що чутки приводять до втрати інформаційної стійкості суспільства. Окреслено основні причини виникнення чуток та заходи боротьби з ними. Наголошено, що для успіху кризових комунікацій необхідно забезпечити ефективну співпрацю із засобами масової інформації та налагодити діалог із учасниками спільноти у соціальних мережах. Узагальнено основні правила кризових комунікацій: надання інформації якомога швидше та оперативніше; співпраця із ЗМІ задля поширення правдивої інформації та формування довіри; сприйняття інформації кризовою аудиторією, як важливого критерію результативності кризової комунікації; необхідність знати та поважати кризові аудиторії, не тримати людей в емоційному напруженні. Акцентовано увагу на тому, що правильно і чітко організовані кризові комунікації відіграють провідну роль у боротьбі з будь-якою кризовою ситуацією в суспільстві. Наголошено на необхідності розробки плану з управління кризовими комунікаціями в умовах невизначеності, який повинен включати: визначення репутаційних ризиків для організації; підготовку повідомлення; розробку процедур, які можна виконати; визначення відповідальних; призначення групи швидкого реагування; налагодження ефективної внутрішньої комунікації з працівниками; регулярне інформування зовнішніх аудиторій; співпраця з місцевою громадою; моніторинг та аналізування дій.

Видання містить вісім тем, що передбачені навчальною програмою підготовки здобувачів вищої освіти, а також питання для самоконтролю, тестові завдання та список використаних джерел. Змістове наповнення навчального посібника дає змогу майбутнім фахівцям отримати ґрунтовні знання, набути компетенцій і практичних навиків у сфері антикризового управління. Навчальний матеріал спрямований на формування безпекового стилю управління, що є дуже важливим в умовах невизначеності та ризику. Необхідність відповідних знань і навиків актуалізована світовими тенденціями, загрозами й викликами сучасності. Для студентів ЗВО, наукових працівників, практиків.

Викладено концептуальні засади національної безпеки та комплексну характеристику глобалізаційно-інтеграційних чинників, які здійснюють вплив на її забезпечення. Здійснено системне осмислення взаємопов'язаних проблем національної безпеки для переходу від її теоретичних підвалин до практичного застосування фахівцями, які здійснюють дослідження у вказаній сфері та на яких покладаються експертно-аналітичні й консультативно-дорадчі завдання щодо реалізації політики національної безпеки України у контексті її євроінтеграційних завдань. Для аспірантів та студентів вищих навчальних закладів, слухачів системи перепідготовки державних службовців та всіх, хто цікавиться проблемами національної безпеки.

В навчальному посібнику розкрито місце, роль та особливості різних видів кризових явищ в діяльності підприємства, визначено їх зв'язок з концепцією його життєвого циклу, сформовано теоретичні та прикладні засади сучасного антикризового управління підприємством, зокрема розкриті методологія діагностики кризових явищ і фактори розвитку антикризового управління, механізми та стратегічні підходи в управлінні подоланням кризових явищ на підприємстві, антикризове управління підприємством в умовах глобальних катастроф.

Термінологічний словник “Публічне управління” є першим в Україні фундаментальним виданням, у якому розкривається термінологічна система публічного управління. Вона охоплює більшість термінів, що відображають різні аспекти теорії і практики публічного управління. Видання розраховане на державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників громадських організацій, науковців, викладачів, магістрів, аспірантів, докторантів та всіх, кого цікавлять багатогранні процеси публічного управління й адміністрування.

У монографії на методологічному рівні обґрунтовуються механізми формування інституціональних засад розвитку державних систем цивільного захисту в сучасних умовах. Показано невідповідність цих засад спектру та масштабу загроз у різних сферах життєдіяльності людини, суспільства і держави: природній, техногенній, соціальній, воєнній тощо. На основі аналізу численних інформаційних джерел, зокрема наукових праць, законодавства з питань цивільного захисту, державно-управлінської практики у сферах цивільної оборони та цивільного захисту за період новітньої історії України (1991–2016 рр.), а також зарубіжного досвіду обґрунтовано комплекс базових теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій, що в сукупності та взаємозв`язку розв’язують відповідну проблему. Розраховано на науковців, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, співробітників органів управління та сил цивільного захисту, зокрема аварійно-рятувальних служб, а також адресовано всім, хто цікавиться питаннями цивільного захисту.

Досліджено сучасні тенденції та характер змін актуальних джерел загроз екологічній і природно-техногенній безпеці у природному, техногенному та соціальному середовищах. Оцінено рівні безпеки основних об’єктів захисту регіонів держави – осіб, господарських об’єктів і довкілля, а також вплив актуальних природних і техногенних загроз на безпеку експлуатації об’єктів критичної транспортної інфраструктури, зокрема магістральних електромереж і газопроводів, залізничних колій, міжнародних транспортних коридорів та мостів. Розглянуто методологію оцінки економічного ризику природних і техногенних катастроф на регіональному рівні. Дано оцінку ризику життю та здоров’ю людини, а також ризику матеріальних збитків від надзвичайних ситуацій різного походження, проаналізовано динаміку їх змінювання для регіонів України. Монографію розраховано на широке коло фахівців, державних службовців, політиків, науковців, викладачів і всіх, хто цікавиться проблемами екологічної та природно-техногенної безпеки.