Загострення кризових процесів на рівні держави спричинили виникнення кризової ситуації у підприємствах різних галузей. Такий стан призвів не тільки до раптових кардинальних негативних тенденцій та змін, пов’язаних із зменшенням обсягів виробництва, скороченням персоналу, втратою конкурентної позиції на внутрішньому та зовнішньому ринках, а й у деяких випадках до їх ліквідації (банкрутства). Основними причинами цієї ситуації є відсутність досвіду антикризового управління і стратегії діяльності підприємств в умовах кризи. Тому, на сьогоднішній день актуальною стає проблема підготовки висококваліфікованих фахівців з навичками кризис-менеджера. Саме дисципліна Антикризовий менеджмент (Менеджмент і адміністрування) забезпечує у визначальній мірі якісну підготовку таких фахівців. Метою викладання семінарських занять з дисципліни Антикризовий менеджмент є набуття студентами знань про організацію діяльності підприємств в умовах кризової ситуації, необхідних для практичної управлінської діяльності. Основними завданнями викладання семінарських занять даної дисципліни є набуття та засвоєння знань з основних аспектів теорії управління у кризових ситуаціях; ознайомлення з основними принципами та методами вирішення кризових ситуацій; виявлення причин кризового стану вітчизняних підприємств та форм його проявлення; аналіз методологічних основ формування стратегії антикризового управління підприємством; розроблення системи діагностики й запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на підприємствах; запровадження особливих форм і методів реструктуризації підприємства; обґрунтування системи розробки та відбору варіантів антикризової стратегії підприємства.

Ринкові механізми функціонування економіки будь-якої держави мають циклічний характер, тобто послідовно функціонують як у періоди піднесення так і в періоди спадів. Економічні результати діяльності кожної організації формуються під впливом цих макроколивань, а також залежать від дії багатьох внутрішніх причин. Саме тому більшість організацій проходять різні стадії розвитку, зазначаючи, зокрема, і кризи, які є об’єктивною реальністю. Для деяких із них це має і певні позитивні наслідки: підприємство, долаючи кризу, відмовляється від застарілих елементів своєї системи, починаючи розвиватися на новій основі. Проте, нерідко криза призводить до банкрутства, самоліквідації тощо. Вітчизняні підприємці, чия діяльність часто починається та триває в умовах кризового стану економіки України, іноді всі успіхи пов’язують із власною діяльністю, а невдачі – із дією зовнішніх факторів, що заважає їм виробляти «правила ефективної поведінки» на ринку та створювати результативну систему управління. Така позиція не дає змоги своєчасно розпізнавати кризові явища, відстежувати їх перебіг на різних стадіях формування та розвитку кризи і впливати на причини виникнення таких явищ, розробляти механізми моніторингу ризиків діяльності, опановувати методи управління кризою та виходу з неї. Здатність підприємства правильно діяти на всіх етапах свого розвитку – гарантія не лише виживання, а й подальшого його розвитку та процвітання. Криза підприємства – складне явище, яке має свої ознаки та стадії, певні причини та наслідки. Об’єктивно-суб’єктивний характер її формування, необхідність вивчення та усвідомлення причин, а також можливість одержання позитивних результатів у разі правильного керівництва організацією, яка перебуває у кризі, – усе це дає підстави стверджувати, що наявність кризи – ще не кінець існування підприємства. Системний підхід до подолання кризових явищ на підприємстві, що доповнюється досягненнями ситуаційного та процесного підходів, висунув нове явище в менеджменті підприємств – антикризове управління.

Ринкові механізми функціонування економіки будь-якої держави мають циклічний характер. Економічні результати діяльності кожного підприємства формуються під впливом цих макроекономічних коливань, а також залежать від дії багатьох внутрішніх причин. Забезпечення стійкого та гармонійного економічного зростання економіки України робить надзвичайно актуальним питання організації протидії кризовим явищам та відродження нормального перебігу функціонування основної ланки економіки – підприємств різних форм власності та форм господарювання, потребує опанування та впровадження в практику антикризового управління. Висока імовірність виникнення і розвитку кризи в процесі діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління, яке спрямоване на подолання кризових явищ, базуючись на системному, ситуаційному та процесному підходах.