У навчальному посібнику з урахуванням напрацювань реалізації в Україні курсу «Академія лідерства» Ради Європи досліджується проблематика налагодження в публічному управлінні дієвої комунікативної взаємодії за допомогою розбудови управлінської та організаційної культур. При цьому ділове спілкування розглядається як складова комунікативної діяльності та динамічний процес: чіткого сприйняття, формулювання та передавання інформації; активного слухання; міжособистісної взаємодії співрозмовників. Досліджуються також проблеми неефективного управлінського спілкування. Практикум ділового спілкування допоможе керівнику або депутату будь-якого ієрархічного рівня проаналізувати свої комунікативні уміння й навички та оцінити власну особистість на предмет готовності, здатності, організації і здійснення ефективного й результативного ділового спілкування в процесі щоденної управлінської діяльності. Видання розраховане на керівників і представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад, викладачів, студентів, слухачів, а також усіх, хто цікавиться проблемами комунікативної діяльності та ділового спілкування в системі публічного управління.

У статті автором представлене осмислення феномену публічних комунікацій як ефективного інструменту глобального простору. Розкриваються його основні характеристики на основі деяких комунікативних моделей. Автором підкреслює, що при сучасному технічному розвитку і різких точках «біфуркації» сучасної цивілізації, існує ймовірність комунікативних впроваджень в сторону абсолютної публічності і технік відкритого продуктивного діалогу. Публічне, загальне, відкрите можливо тільки за умови розуміння залежності одиничного від загального на рівні цивілізації.

Досліджено місце комунікацій з громадськістю у сучасних умовах існування та розвитку публічної влади. Проаналізовано тенденції розвитку PR діяльності та використання технологій зв’язків з громадськістю у сучасних умовах.

У межах статті здійснено аналіз публічної комунікації як засобу транспарентності державного управління, відповідно до чого ідентифіковано зміст та специфіку функціонування публічної сфери сучасного суспільства як функціонального простору для розгортання відповідних комунікативних процесів громадського контролю за діяльністю органів державної влади. Запропоновано інструментарій утвердження компромісних відносин між органами державної влади та громадськістю, які б характеризувались високим рівнем інформаційної прозорост і, перетворююч и суспільство н а ефективного суб'єкта вироблення державн оїполітики.