Ми всі знаємо радості цифрового світу: зв'язку, контакти, інформація, емоції. Але людство тільки починає замислюватися, якою ціною це йому обходиться. Поширення смартфонів привело світ до епохи безпрецедентного зв'язку: люди тепер постійно пов'язані з далекими друзями і мають доступ до майже необмеженої інформації і нескінченних розваг. Всього лише десять років тому було неможливо уявити цей стан постійного зв'язку.

Американські дослідники називають насторожуючі цифри: власники смартфонів взаємодіють зі своїми гаджетами в середньому 85 разів на день (в тому числі відразу після пробудження, перед сном і навіть посеред ночі), 91% ніколи не покидає будинок без телефону, а 46% кажуть, що не можуть жити без них. Гаджети надають все, що тільки може запропонувати з’єднаний світ через пристрій, що міститься в долоні.

Гаджети спровокували глибокі зрушення у відносинах між споживачами і технологіями. За всю історію людства переважна більшість інновацій обмежувалися виконуваними функціями і місцями, в яких люди живуть. Смартфони ж подолали ці обмеження, ставши нашими постійними супутниками.

Завдяки своїй значній ролі в житті мільярдів споживачів у всьому світі вони мають величезний потенціал для впливу, причому як позитивного, так і негативного.

Основним предметом занепокоєння став психологічний вплив технологій на людей. З 2016 року група дослідників підрахувала як часто люди торкаються екранів своїх смартфонів. Середня кількість взаємодій склала 2617 раз на день, а для найактивніших користувачів цифра подвоюється до 5427 натискань в день! У рік це 1-2 млн. дотиків.

Поява смартфонів підвищила ставки за увагу споживача, тому особливості людської психіки використовуються компаніями в повній мірі. Хитрощі фахівців призводять до того, що, заглянувши на хвилинку в соцмережу, користувач не полишає її годинами.

Тонкі трюки, наприклад адиктивний дизайн, розвивають потрібні звички. Червоний колір іконки повідомлення в Facebook і інших соцмережах змушує натиснути на неї зовсім не випадково. Крім того, що колір небезпеки привертає увагу, включається і принцип варіативності нагороди (аналогічний тому, що робить спокусливими азартні ігри). Не натиснеш на іконку – не дізнаєшся, що чекає: лайки, повідомлення або спам. На цьому ж принципі заснований механізм pull-to-refresh для оновлення контенту в Twitter.

Для розширення своєї мережі LinkedIn використовує психологічну потребу людини відреагувати на ініціативу іншого; Snapchat стимулює безперервне спілкування серед підлітків за допомогою аддиктивной функції Snapstreaks; YouTube і Netflix позбавили глядача вибору, запровадивши самозапуск наступного відео.

На думку дослідників, крім власне звикання, у користувачів розвивається стан, що отримав назву «тривала часткова увага». Він значно знижує здатність зосереджуватися і погіршує когнітивні функції. Мозок настільки перевантажений, що з'являються втома, пересичення, нудьга, зміни емоційної чутливості, невміння розслабитися, підвищена тривожність. У ще більшій мірі це відноситься до дітей, особливо підлітків.

Володимир Співаковський, президент корпорації «Гранд»:

«Ніякої особливо шкідливої залежності не існує. У кожного покоління свої страхи і паніки. Минулі покоління пережили залежність від радіоприймачів, починаючи від постійного їх слухання до позамежного конструювання. І нічого страшного не сталося. Потім горнулися до телевізорів, і теж суспільство «гарчало». Потім дісталося комп'ютерам, які оголошували шкідливими, тепер бурчання перейшло на планшети і смартфони. В основному причина - різке омолодження користувачів, аж до найменших дітей. А тепер увага! Що скажуть скептики, коли все, що зараз є в планшетах, буде вбудовано в вигляді чіпів безпосередньо в тіло людини, навіть новонародженої дитини? Тоді вже ніхто не буде говорити про «залежності». Тому що це буде природним станом. Так що нинішній період - лише тільки підготовчий.

Те ж шкільне навчання вже не може обходитися лише роботою вчителів і зазубрюванням з підручників. Тепер багато знання на уроках треба витягати з гаджетів. Звичайно, повинна бути чітка установка на те, що гаджети не можна використовувати на уроці не для поточних уроків. Хоча дітям спокуси уникнути складно...»

Ірина Венгер, сімейний психотерапевт:

«Часто співпрацюю з ІТ-фахівцями і можу з упевненістю говорити, що кращі фахівці багато вчаться самі. Різні онлайн-курси кращих університетів світу зараз доступні прямо вдома. У будь-який момент часу можна вивчити що завгодно, від іноземної мови до написання коду. Ми отримали світ, повний можливостей.

На жаль, прогрес має і свою ціну. Наш мозок неспроста працює всього на 5%, так влаштовано для того, щоб нервова система відпочивала, щоб вистачало часу «відпроцесити» інформацію і правильно її розподілити в наших власних «сховищах пам'яті». Коли ж ми відпочиваємо з телефоном в руці, продовжуючи читати, дивитися картинки, лайкати, переходити за посиланнями, то просто не даємо можливості мозку відключитися і попрацювати над уже накопиченою інформацією. Як наслідок - виснажується нервова система, адже мозок продовжує працювати.

Для дитячого організму це особливо небезпечно. Мозок дитини знаходиться в стадії активного навчання, перевантаження може призвести до втоми, проблем зі сном, зайвої збудливості, розсіяної уваги і погіршення пам'яті (мозку просто нікуди складувати інформацію).

Не завжди захопленість іграми і соцмережами - залежність, часто це один із способів зайняти час. Також дитині необхідно «відповідати» нормам, прийнятим в її соціальному середовищі, і тоді нескінченний перегляд роликів в ютубі - лише данина моді, а не залежність.

З власної практики скажу, що надмірна дитяча захопленість гаджетами в більшості випадків сигналізує, що або в сім'ї, або в школі, або з друзями щось пішло не так. І тоді робота повинна йти над тією сферою життя, в якій стався збій. У дорослих же комп'ютерну залежність не завжди варто «лікувати»: можемо втратити геніальних програмістів.»

Що ж стосується вищої освіти - наші студенти можуть навчитися використовувати цифрові технології самостійно, але це не означатиме, що вони зможуть вчитися без педагога. Можливість читати і писати ніколи не означала, що люди могли б отримати закінчену освіту, читаючи книги в бібліотеці. Безумовно, цифрові бібліотеки та цифрові ресурси значно розширюють будь-які можливості як студента, так і педагога.

Можна вірити в те, що сучасний викладач вузу – мігрант в цифровому світі. Однак це не скасовує того, що студентам потрібні педагоги. Студент вузу не може знати, як здійснити подорож до того, ким він хоче стати. Йому потрібно педагогічне керівництво. Педагог спрямовує навчання, але тільки хороший педагог залишає студенту можливість знайти свій власний шлях. І суспільство, і сам педагог покладає на себе тягар відповідальності за рух студента до певного і продуктивного кінця. Освіта робить дещо зовсім відмінне від того, що ми можемо зробити для себе. Як тільки людина розуміє, що вона не просто розважається або займає вільний час, а має серйозні амбіції, вона приходить до висновку, що для реалізації амбіцій їй потрібні педагоги, тому що сьогодні навчальну подорож в цифрову епоху здійснити так само складно, як це було колись.

Інновації в цифрових технологіях триватимуть, а педагоги будуть осмислювати наслідки цієї революції в освіті. Зрозуміло, що це нелегко. Є багато учасників освітнього процесу, які беруть на себе відповідальність за те, що відбувається в освітньому співтоваристві - від адміністраторів університетів до батьків; і серед усього цього особлива роль належить педагогу і студенту. Незважаючи на всі футуристичні прогнози про кардинальну зміну суті освіти під впливом цифрових технологій, педагоги і студенти разом намагаються зробити важку подорож в майбутнє, і цифрові технології відіграють в цьому процесі багато різних ролей, допомагаючи нам реалізовувати амбіції і досягати поставлених цілей.

Джерела: 1. Івахненко О., enovosty.com;
2. Ігнатова Н., «Образование в цифровую эпоху».