Фрактал (лат. fractus — подрібнений, дробовий) — нерегулярна, самоподібна структура. У широкому розумінні фрактал означає фігуру, малі частини якої в довільному збільшенні є подібними до неї самої. Термін фрактал увів 1975 року Бенуа Мандельброт і до сьогодні широко використовується у професійному мовлення математиків та програмістів.

Використання фрактальної геометрії при проектуванні антенних пристроїв було вперше застосовано американським інженером Натаном Коеном, який тоді жив у центрі Бостона, де була заборонена установка зовнішніх антен на будівлі. Натан вирізав з алюмінієвої фольги фігуру в формі кривої Коха та наклеїв її на аркуш паперу, потім приєднав до приймача.  Коен заснував власну компанію і налагодив серійний випуск своїх антен. C тих пір теорія фрактальних антен продовжує інтенсивно розвиватися.  Перевагою таких антен є багатодіапазонними і порівняльна широкополосность.

Роль фракталів у комп'ютерній графіці сьогодні дуже велика. З їх допомогою можна намалювати лінії й фігури дуже складної форми. Фрактальна геометрія, з точки зору комп'ютерної графіки, незамінна, коли потрібно створити гори, штучні хмари, поверхню моря тощо.

У фізиці фрактали природним чином виникають при моделюванні нелінійних процесів, таких як турбулентний плин рідини, складні процеси дифузії-адсорбції, полум'я, хмари тощо. Фрактали використовуються при моделюванні пористих матеріалів, наприклад, в нафтохімії. У біології вони застосовуються для моделювання популяцій і для опису систем внутрішніх органів (система кровоносних судин). Після створення кривої Коха було запропоновано використовувати її при обчисленні довжини берегової лінії.

Фрактал - це чудовий спосіб відобразити складні об'єкти, з яким студенти нашого Університету мали можливість детальніше познайомитися на черговому засідання наукового гуртка «Комп’ютерна математика», керівник – доцент кафедри вищої математики, кандидат фізико-математичних наук, доцент Замрій І. В., доповідач – студент групи ПД-11 Кухаренко Юрій з темою: "Фрактали і їх застосування".