Той любить Фані Брон, той любить Беатріче,

Лауру, Ганську або Наталі.

Коштовні імена на бархаті сторіччя!

Немеркнучі зірки на обріях землі!

О, скільки взято нот і списано паперу!

Шкода, як ореол не держиться чола.

Коли безсмертя впало на Ликеру,

Вона якраз по бублики ішла.

Стало традицією для викладачів кафедри українознавства щорічно проводити у нашому університеті «Шевченківські читання»

Ось і цього року кафедра запропонувала, за сценарієм та постановкою викладача кафедри українознавства Державного університету телекомунікацій Стежко С.О., розкрити сторінку життя, про яку згадують дуже рідко - про Шевченкове кохання. Кого і як кохала велика людина, та й навіть не велика, найбільше розкривається її сутність. А для нас це важливі уроки людяності.

Учасниками читань були як студенти ННІГТ так і студенти інших інститутів університету.

Розпочала захід учениця 2-го класу школи №40 Лобань Аня віршем “Тече вода з-під явора…”, а продовжили читання студенти 1-го, 2-го, 3-го та4-го курсів у виконанні яких прозвучала поезія Т.Г.Шевченка, пісні на його вірші та сучасна музика присвячена великому Кобзарю.

З заключним словом виступила завідувач кафедри українознавства доцент Дудник В.М., яка сказала : “Всi ми знаємо, що Тарас Григорович Шевченко присвятив усе своє життя служiнню рiднiй Українi. Вiн постає для усiх насамперед поетом-борцем. За блискучим зображенням героїчного минулого та страждань поневоленого безправного народу часом можна не помiтити "iншого Шевченка" - тонкого лiрика, якому не чуже усе людське, у тому числi й кохання. Тарас Шевченко мав свiй iдеал жiнки, вiн кохав i був коханий. I хай iнтимна лiрика за обсягами поступається творам, присвяченим iншiй тематицi, його балади, вiршi та поеми про кохання є чудовими зразки лiричної поезiї”