У Державному університеті телекомунікацій з метою зробити процес навчання творчим, компетентністно зорієнтованим, викладачі кафедри української мови не тільки під час практичних занять з української мови, а й у безпосередньому повсякденному спілкуванні з  іноземними слухачами підготовчого відділення, активно використовують інноваційні технології, зокрема проектні, що  спонукають до розвитку пізнавальних навичок, поглиблюють уміння орієнтуватися в інформаційному просторі.

Метод проектів підтримується багатьма дидактичними принципами, з – поміж яких наступні:

• принцип продуктивності (прагматична спрямованість діяльності на отримання суб’єктивно чи соціально ціннісного результату);
• принцип технологічності (виконання взаємозумовлених навчальних дій у чітко визначеній послідовності);
• принцип опори на суб’єктивний досвід іноземних слухачів (урахування досвіду майбутнього студента, набутого в процесі сприймання і розуміння ним навколишнього світу);

У День святого Миколая – 19 грудня іноземні слухачі на першому занятті, повторивши знайому лексику про новорічні свята, вивчили нові слова і закріпили їх вивчення. На прохання викладачів,  вони підготувались і  розповіли про свято Миколая у їхніх країнах.

Діти по всьому світу пишуть Миколаю листи, в яких розповідають про подарунки, які б хотіли отримати в цю казкову ніч, і ставлять їх на підвіконня, звідки їх забирають помічники святого.

А ще люди вважають, якщо в переддень свята загадати бажання, то є велика ймовірність, що воно здійсниться Ще одне вірування стверджує, що свято Миколая – останній день у році, коли варто розрахуватися з усіма боргами. Тож гарно підготуйтесь до свята ;)

Загалом традиції більшості країн у цей день не надто відрізняються. Наприклад, подарунки дітям приносять усюди, завжди це робить Миколай (як би його не називали)…

Однак, німецькі дітлахи, перш ніж лягти спати, розвішують усюди спеціальні черевички або шкарпетки, щоб святий заповнив їх подарунками. А якщо маля пустувало, то може отримати звичайну різку замість іграшок.

Миколай також вважається покровителем французької Лотарингії, саме тому цей день є офіційним святом в тутешніх краях. А жителі містечка Ніколя-Де-Пор кожного року спостерігають святкову процесію, на чолі якої завжди йде святий. Поряд з ним - привид з різками – він карає неслухняних дітей, а потім забирає їх у свій мішок.

Діти в Нідерландах, готуючись до свята, чистять своє взуття і розставляють його перед каміном, димарем або дверима. Нідерландські подаруночки супроводжуються віршиками, які, начебто, написав сам Миколай.

Польські дітлахи до свята вішають повсюди чисті білі панчішки (або черевички). Миколай сюди приходить в одязі єпископа із золотим посохом.

В деяких країнах різняться також "методи" покарання неслухняних дітлахів: десь замість різки дарують вуглинку чи картоплинку, камінчик або жменьку попелу… З чим це пов’язано, сказати важко, можливо культурні особливості, а може фантазія розійшлась :)

Виявляється, раніше добродушні "дідусі" та їх помічники були досить суворими і жорстоко карали дітей за непослух. Наприклад, німецький Миколай ходив разом з помічником Рупрехтом, який у спеціальний журнал записував вчинки дітлахів, а найбільш неслухняних кидав у мішок і забирав до темного лісу. Французький Пер Ноель (Дід Мороз) ходив із суворим Пером Фуеттаром, який шмагав батогом усіх непослухів, як і російський Дід Мороз, до речі. А український Миколай використовував для цього різку.  

Та, на щастя, згодом все змінилось, "дідусі" стали добрішими. Адже, окрім поганих вчинків, дітлахи роблять і багато добра, про що також не можна забувати.

Взагалі, помічники Миколая – тема дуже розповсюджена! У деяких країнах західної Європи вважають, що зі святим ходить ослик, та не простий (хоч і земний). Він, начебто, походить з особливого роду, чий пра пра пра… прадід привіз Ісуса до Єрусалиму. Саме тому місцеві діти залишають кілька морквин для тваринки, якщо та часом зголодніє.

В Австрії своєрідними "помічниками" Миколая є лихі чортенята Крампуси. Вони ходять вулицями міст, лякають перехожих, створюють безлад та шум, аж поки не з'являється святий. Чортенята ходять з Миколаєм також у Словаччині та Хорватії, що носять різки для непослухів. Чехи вірять, що зі святим ходять янголя і чортеня, у кожного з них в руках книга, де записані добрі та злі діла кожної дитини. Декотрі українці також вірять, що помічниками святого є янголята і чортенята, які постійно намагаються вкрасти торбу з подарунками. А нідерландського Миколая, окрім білого коня Амеріго, супроводжує також слуга-мавр Чорний Піт, одягнений як середньовічний паж.

В Україні теж є свої оригінальні традиції для цього дня. У Києві господарі після служби в церкві, брали свячену воду і йшли кропити усе своє майно, просячи у Миколая вберегти його від лиха. А на Поділлі першим на подвір'я повинен був вийти хазяїн, який, годуючи худобу, вітав її зі святом. Загалом таким "полазником" (так називають людину, яка першою заходить до хати чи на подвір’я) повинен бути чоловік або людина добра, здорова та хазяйновита.

На заході України прийнято було випікати особливе печиво "миколайчики" і класти його малятам під подушки. Вважалося, що Миколай випікає для діток зірочки, які в його мішку стають схожими на нього.