Кафедра публічного управління та адміністрування  продовжує досліджувати і аналізувати соціально-психологічні явища у суспільстві, які призводять до змін у соціальній поведінці, світоглядах, свідомості (і т.ін) людей і суспільства. Ми маємо на меті надати можливість абітурієнтам більш чітко зрозуміти свої можливості і прагнення у побудові свого професійного майбутнього й допомогти абітурієнтам уникнути власних помилок і хибних кроків на шляху вибору спеціальності та ЗВО для навчання. Адже вибір спеціальності – це один із найважливіших етапів у житті людини, який певною мірою зумовлює все її подальше життя. Навіть те, чи буде людина щасливою у житті, також певною мірою залежить і від її вибору професії.

Детальніше про кафедру публічного управління та адміністрування в університеті телекомунікацій та Освітні програми – читайте на головній сторінці кафедри публічного управління та адміністрування

Настав час серйозного вибору для всіх абітурієнтів. Цей вибір полягає у визначенні абітурієнта із спеціальністю та ЗВО, в якому її здобути.

Вибір «по-старому» - простий і зрозумілий. Але він є вже майже повністю морально віджившим та неефективним, навіть марним. Дійсно, можна йти логікою вибору вчорашнього дня, але сам вчорашній день вже не повернеться ніколи. По суті пандемія змінила весь світ. Навіть, якщо пандемія закінчиться за один день і вже сьогодні, багато змін, що вже відбулись, є незворотними. Абітурієнтська молодь цього ще цілковито не збагнула, як і та молодь, яка вже є студентською. Єдине, що додалося до досвіду нашої молоді – це досвід дистанційного навчання. І все. І тут ми можемо тільки бути збагаченими такими знаннями, наприклад, як:

Крім того, чимала частина дорослих людей вже опановують життя у форматі дистанційної роботи. Звісно, є сектори економіки і види діяльності, які без присутності людського фактору у процесах просто зупиняться або зруйнуються. Тому дистанційна робота, дійсно, не для всіх. Однак, чимало чого дійсно з’явилось у світі, щось зникло у зв’язку із пандемією, а щось змінилось назавжди або неминуче зміниться у найближчий час і стане новою формою буття людства…

Отже, розглянемо все по черзі.

1. ЯК СПРИЙНЯТТЯ ПАНДЕМІЇ СУСПІЛЬСТВОМ МОЖЕ НЕГАТИВНО ВПЛИНУТИ НА ВИБІР АБІТУРІЄНТА.

Психологія людини, яка вимушена знаходитись у постійній загрозі серйозно захворіти, а тим більше, якщо вона ще і знаходиться у обмеженому просторі із-за пандемії, дещо змінюється. Сприйняття життя в країні і світі звужується до власного, злегка пригнобленого сприйняття інформації з телевізорів, Інтернету, від сусідів, друзів, родичів (які, до речі також знаходяться у певному «зміненому» психологічному стані). В основі змін стану людини лежать і різного роду острахи, переживання тощо. Ці страхи примножила пандемія і посилила їх.  Якщо без пандемії страхи людини (навіть базові) були «приглушені», на другому (п’ятому чи навіть десятому) плані, то пандемія їх вивела на першорядні місця. Домінуючими страхами є страхи бідності, криміналу, самотності, смерті та ін. Сама ж пандемія в нашій країні ще й заглибила проблеми економічні. І домінуючим для працездатних громадян є страх втрати роботи й доходів. Ці страхи особливо домінують у людей зрілого та похилого віків. А саме вони і є батьками та дідусями-бабусями абітурієнтів. Знаходячись на одній території, вони не можуть не обмінюватись емоційно. А, отже, емоційне зараження має давати свої плоди. Світосприйняття молодої людини також змінюється в унісон із дорослими поколіннями. Це не означає, що молода людина, якщо б вона знаходилась в абсолютній самотності, була б більш «психологічно захищеною». Зовсім ні. Навіть навпаки. Вона була б ще більш пригніченою і слабкою. Оскільки наявність рідних навколо людини надає більшої впевненості у своїх силах. І головним фактором тут є саме наявність близьких людей. Не їх фінансові, моральні або інші спроможності, а саме просто їх наявність. Ніщо не надає людині такої важливої впевненості в собі і віри у свої сили і у краще майбутнє, як МОЖЛИВІСТЬ отримання допомоги (якщо вона знадобиться) від людей, які є поряд із тобою не тільки фізично, а і у моральному сенсі. І це саме МОЖЛИВІСТЬ отримання допомоги, а не сама ДОПОМОГА! Тому у всьому є плюси і є мінуси. Але… Що домінує серед нав’язаних пандемією страхів у суспільстві? Це страх неотримання або втрати роботи як фактор загрози неотримання засобів для існування. За рахунок цього молодь, що закінчує школи, з одного боку під тиском страхів, з іншого – під впливом відчуття вже власної самостійності, або під впливом порад рідних та друзів, йде такими шляхами:

• чималий сегмент молоді взагалі відмовляються від подальшої освіти після школи, а шукають її або відразу йдуть на роботу;
• інша частина молоді, що прагне здобувати освіту далі після школи, враховує у власному виборі, крім своєї інтелектуальної та матеріальної спроможності, свої вподобання. А саме вподобання можуть бути дещо зміненими і саме під впливом «навіяних» пандемією страхів.

Людині, як правило, подобається те, що їй зрозуміло. Але саме це «зрозуміло» і є або умовним, або взагалі викривленим під впливом наявності в країні та світі пандемії. З одного боку, начебто людина для себе не вибере неприйнятний вид професійної діяльності. Як правило, це так. Хоча немало випадків, коли під час навчання людина починає розуміти, що вона прикро помилилася у виборі професії. Але просто вибором спеціальності справа не закінчується. Для повноти потрібно ще й розуміти, чи зможеш ти із отриманим дипломом влаштуватись на роботу. І не просто на роботу, а на роботу, яка буде забезпечувати тобі гідне життя. Дивно було б мріяти про спеціальність, нехтуючи процесом забезпечення свого життя за рахунок цієї спеціальності. Тому один із старих допандемічних принципів вибору спеціальності, коли окремі молоді люди могли казати, що їм потрібний тільки диплом про вищу освіту, а роботу вони взагалі матимуть іншу, зараз вже віджив повністю. І збагнули це тільки ті абітурієнти, які вміють думати про життя.

ПРОДОВЖЕННЯ У НАСТУПНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПОВІДОМЛЕННІ…