Досліджено аналітичну процедуру моніторингу результативності державної політики, що базується на показниках (індикаторах) стану національної безпеки, та викладено основні її функції. Розглянуто три рівні граничних значень: порогові умови безпеки життєдіяльності людини, суспільства та держави; система індикаторів і граничних значень національної безпеки; галузеві граничні значення. З єдиних методологічних позицій розглянуто застосування системного підходу до вирішення проблеми визначення граничних значень індикаторів національної безпеки. Здійснено аналіз і систематизацію математичних методів їх визначення, що відповідають різним ситуаціям їх застосування. Монографія розрахована на широке коло фахівців, науковців, політиків, державних службовців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться проблемами національної безпеки України.

Проаналізовано міжнародний та вітчизняний досвід формування культури безпеки як наукової, організаційної та світоглядної концепції. Досліджено дані, що свідчать про значні втрати для економіки та суспільства, спричинені нехтуванням принципів культури безпеки. Запропоновано рекомендації, врахування яких прискорить впровадження культури безпеки в Україні, що є значним резервом для підвищення загальної безпеки життєдіяльності населення.

Досліджено сучасні тенденції та характер змін актуальних джерел загроз екологічній і природно-техногенній безпеці у природному, техногенному та соціальному середовищах. Оцінено рівні безпеки основних об’єктів захисту регіонів держави – осіб, господарських об’єктів і довкілля, а також вплив актуальних природних і техногенних загроз на безпеку експлуатації об’єктів критичної транспортної інфраструктури, зокрема магістральних електромереж і газопроводів, залізничних колій, міжнародних транспортних коридорів та мостів. Розглянуто методологію оцінки економічного ризику природних і техногенних катастроф на регіональному рівні. Дано оцінку ризику життю та здоров’ю людини, а також ризику матеріальних збитків від надзвичайних ситуацій різного походження, проаналізовано динаміку їх змінювання для регіонів України. Монографію розраховано на широке коло фахівців, державних службовців, політиків, науковців, викладачів і всіх, хто цікавиться проблемами екологічної та природно-техногенної безпеки.

Енциклопедичний словник з державного управління є першим в Україні фундаментальним виданням, у якому розкривається термінологічна система державного управління. Вона охоплює близько 2600 термінів, що відображають різні аспекти державного управління: його теорію та історію, механізми, регіональний розвиток, галузеве управління та місцеве самоврядування. Видання розраховане на державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, науковців, викладачів, магістрів, аспірантів і докторантів та всіх, кого цікавлять багатогранні процеси державного будівництва.