Видання присвячене висвітленню питань, пов’язаних з покращанням організації надання адміністративних послуг. Метою посібника є надання лідерам місцевого самоврядування знань про теоретичні та практичні аспекти створення зручних та доступних умов отримання адміністративних послуг громадянами. У посібнику розкриваються питання державної політики у сфері надання адміністративних послуг, представлений вітчизняній та зарубіжний досвід створення Центрів надання адміністративних послуг. Практичну цінність для користувачів можуть становити також додаткові матеріали – модельні та інформаційно-аналітичні документи, які стосуються створення і функціонування Центрів адміністративних послуг. Видання укладено на основі практичного посібника «Центри надання адміністративних послуг: створення та організація діяльності» (2010 р.). Дана версія містить оновлену та адаптовану під тренінгові потреби інформацію. Окрема увага звертається на новації, пов’язані з ухваленням 6 вересня 2012 року Закону України «Про адміністративні послуги».

У статті автором розглянуто теоретичні підходи, спрямовані на вироблення сучасної кадрової політики та кадрової системи сектору безпеки та оборони України. Проводиться історичний аналіз кадрової політики у військових та правоохоронних органах колишнього СРСР. Пропонується створення національної кадрової системи сектору безпеки та оборони України. Визначені цілі сучасної кадрової політики сектору безпеки та оборони України.

Визначено місце HR-брендінгу в системі управління персоналом сучасної організації. Здійснено короткий огляд теоретичних підходів до розуміння сутності HR-бренда та HR-брендінгу. Запропоноване авторське визначення цих понять дозволяє врахувати в них місце і роль усіх працівників, технологій та проектів, які використовуються в управлінні персоналом. Визначено роль HR-брендінгу в забезпеченні загальної успішності й ефективності роботи організації.

Навчальний посібник узагальнює досвід багаторічної роботи авторів у напряму розвитку основ теорії та методології державного управління. В посібнику узагальнені та систематизовані теоретичні та методологічні положення у системі знань про державне управління. Акцент зроблено на отриманні основних предметних знань. Розраховано на студентів системи підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр” за спеціальностями освітнього напряму “Державне управління”, зокрема за спеціальністю “Державна служба”. Може бути корисним для слухачів системи підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування, докторантів, аспірантів і здобувачів наукових ступенів у галузі наук “Державне управління”, фахівців з проблем державного управління та державної служби.

Монографію присвячено комплексному дослідженню теоретичних та практичних проблем фінансово-правового регулювання публічних закупівель в Україні. У роботі з’ясовано й класифіковано види публічних фондів коштів, що являють фінансову основу публічних закупівель та на цій основі систематизовано групи коштів, що виступають джерелом фінансування таких закупівель. З позиції фінансового права сформульовано цілі, мету публічних закупівель, виділено особливості прояву фінансово-правового публічного інтересу у правовідносинах в сфері публічних закупівель. Базуючись на положеннях загальної теорії права та фінансового права, визначено та охарактеризовано елементи, що складають зміст фінансово-правового регулювання публічних закупівель. Визначено поняття, сутнісні ознаки та елементи структури фінансово-правового механізму регулювання публічних закупівель. Розкрито особливості фінансово-правових норм та фінансових правовідносин у сфері публічних закупівель, здійснено їх класифікації. Окрему увагу присвячено дослідженню актів тлумачення фінансово-правових норм та правозастосовним фінансово-правовим актам у сфері публічних закупівель. Дане монографічне дослідження може бути корисним для науковців, викладачів, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів юридичного та економічного профілю, а також фахівцям, які працюють в сфері публічних закупівель.

У статті висвітлено питання діагностики соціально-економічного стану регіону, запропоновано компоненти та індикатори управління регіональним розвитком. Встановлено, що для дослідження проблеми регіональної діагностики необхідно врахувати не тільки економічні, а й соціальні та екологічні показники. Подано аргументи доцільності факторного аналізу та побудови динамічних рядів для обґрунтування регіонального розвитку.

У межах статті здійснено аналіз публічної комунікації як засобу транспарентності державного управління, відповідно до чого ідентифіковано зміст та специфіку функціонування публічної сфери сучасного суспільства як функціонального простору для розгортання відповідних комунікативних процесів громадського контролю за діяльністю органів державної влади. Запропоновано інструментарій утвердження компромісних відносин між органами державної влади та громадськістю, які б характеризувались високим рівнем інформаційної прозорост і, перетворююч и суспільство н а ефективного суб'єкта вироблення державн оїполітики.

У підручнику викладено найважливіші теоретичні, методологічні та практичні питання регіонального управління: основи теорії, суть, принципи і правове поле. Визначено найбільш суттєві характеристики змісту і природи регіонального управління. Розглянуто основні механізми збалансованого регіонального розвитку. Розкрито особливості управління розвитком виробничої та соціальної інфраструктури. Проаналізовано особливості проблемних регіонів. Відображено сучасні форми відносин в управлінні розвитком регіонів. Вивчено зарубіжний досвід державної регіональної політики та управління регіональним розвитком. Розрахований на слухачів Національної академії державного управління при Президентові України, студентів, аспірантів, докторантів та викладачів вищих навчальних закладів, фахівців державних органів та органів місцевого самоврядування, фахівців з питань державної регіональної політики та реформування регіонального управління.

У статті визначається місце інституціонального підходу в методології дослідження державної служби. Розкривається зміст терміна «інститут» у контексті комплексного розуміння сутності поняття «державна служба», що створює передумови для визначення перспектив розвитку державної служби в Україні з погляду інституціонального підходу. Пропонується авторське визначення поняття «інститут державної служби». З'ясовується, що місце і роль державної служби в суспільстві зумовлюються належністю її представників до особливої соціальної групи, яка за родом своєї професійної діяльності має виконувати державно-управлінські функції. Обґрунтовується, що від вибору парадигм і підходів до її реформування залежать підходи до теорії та організації державної служби, управління нею, а також ефективність діяльності державної влади.